Фільми про кохання, які варто подивитись

Кохання це те, що ми всі шукаємо. Іноді воно приходить тихо, іноді перевертає життя з ніг на голову. Про нього складно говорити словами, але кіно вміє робити це особливо тонко. Фільми про кохання не лише про поцілунки і романтику. Це про вибір, втрати, випадковості, долю, про те, що робить нас людьми. Кожен з наступних фільмів говорить про кохання по-своєму. Але всі вони щирі. Вони залишають після себе тепло, або легкий сум, або надію. І, можливо, ви впізнаєте у них себе.

“Коханий з майбутнього”. 2013.

У двадцять один рік Тім дізнається, що в його родині чоловіки можуть подорожувати в часі, але тільки в межах власного життя. Замість великих подвигів він вирішує використати цей дар, щоб знайти і втримати справжнє кохання.

Режисер Річард Кертіс, якого багато хто знає за фільмом «Реальне кохання», знову зняв щире кіно про любов — просте, без зайвого пафосу, але з сильними почуттями. У головних ролях Домналл Глісон і Рейчел Макадамс. Їх герої не ідеальні, але щирі. Разом вони проживають просту, але важливу історію про близькість, будні, втрати, вибір і теплі вечори з родиною.

Фільм особливий тим, що говорить про кохання не як про щось бурхливе і драматичне, а як про вміння помічати красу в дрібницях. У ньому немає звичних банальних сцен, зате після перегляду хочеться обійняти близьких і сказати їм щось тепле.

Цікаво, що Кертіс написав сценарій під впливом власних переживань і стосунків з донькою. Він задумував цей фільм як свій останній у ролі режисера.

“Ла-Ла-Ленд”. 2016.

Він – джазовий піаніст, що мріє відкрити власний клуб. Вона – акторка, яка ходить на нескінченні прослуховування. У місті мрій, де всі женуться за успіхом, вони зустрічаються і разом починають йти до своїх цілей. Але чи може кохання вижити там, де кожен бореться за себе?

«Ла-Ла-Ленд» фільм про кохання в стилі класичних голлівудських мюзиклів, але з сучасним поглядом на реальність. Дем’єн Шазелл, якому було лише 31, створив красивий фільм із яскравими кольорами, запальними танцями та музикою, що відразу стала класикою.

Райан Гослінг і Емма Стоун створили одну з найхаризматичніших пар сучасного кіно. Їх герої не лише закохуються, а й зростають разом і окремо. Фільм не про ідеальне життя, а про те, як іноді доводиться обирати між мрією і коханою людиною.Емма Стоун виграла «Оскар» за цю роль, а сам фільм отримав 6 статуеток з 14 номінацій – один з найбільших успіхів в історії премії. І не дарма, адже сцена танцю на фоні заходу сонця знімалась без монтажу усього за кілька дублів. Небо в кадрі справжнє, без монтажу. Вся команда чекала саме того моменту, щоб за 20 хвилин, поки сонце не сіло, зняти сцену танцю.

“Вона”. 2013.

У близькому майбутньому самотній письменник встановлює нову операційну систему. Вона вміє вчитись, жартувати, розуміти і закохуватись. Її звати Саманта. І хоча вона не має тіла, їх зв’язок стає справжнім.

«Вона» – ніжна, глибока драма про кохання, яка виходить за межі звичних форм. Режисер Спайк Джонз зняв фільм не про технології, а про те, що таке близькість у світі, де всі на відстані. Сценарій отримав «Оскар» за оригінальність, а сам фільм десятки нагород і любов критиків. Цікаво, що Саманту спочатку озвучувала акторка Саманта Мортон, але її повністю замінили на голос Скарлетт Йоганссон уже після зйомок. Цей голос справжній акторський тріумф: невидима героїня стала однією з найживіших у фільмі.

Візуально «Вона» дуже м’яка й атмосферна. Майбутнє показане без роботів і голограм лише з теплим світлом, кольорами персика і тиші, яку хочеться слухати. Зйомки проходили в Лос-Анджелесі та Шанхаї, щоб створити відчуття знайомого, але трохи іншого світу.

Це кіно про те, як ми шукаємо любов навіть якщо не зовсім знаємо, що воно таке.

“Бідолашні Створіння”. 2023.

Юна жінка з таємничим минулим повертається до життя після смерті. Але замість покірності й страху вона обирає пригоди, свободу і дослідження світу в усіх його химерних проявах.

У «Бідолашних створіннях» Йоргос Лантімос досліджує не тільки про жіночу свободу, а й про право кожної жінки по-своєму зрозуміти любов. Головна героїня Белла у виконанні Емми Стоун кидає виклик світу, в якому любов часто виглядає як пастка. Героїня ж робить її власним вибором. Її стосунки змінюються, руйнуються, перевертаються з ніг на голову. І серед усього хаосу, Белла знаходить не тільки себе, а й здатність любити глибоко, самостійно, доросло.

Стилістично «Бідолашні створіння» барокова фантазія. Панорами, ідеально симетричні кадри і кольори, як у старих книжках XIX століття, але з гротеском і еротикою. Фільм знятий оператором Роббі Райаном, а художнє оформлення окрема насолода: кожен кадр можна ставити в рамку.

Цікаво, що стрічку знімали на плівку і з різними об’єктивами, аби створити ефект викривленого, фантазійного бачення світу Белли. Роль доктора Годвіна, який “відновлює” Беллу, виконує Віллем Дефо. У страшному й яскравому гримі його обличчя стає частиною готичної атмосфери.Фільм отримав «Золотого лева» у Венеції та чотири «Оскари», включно з нагородою за найкращу актрису для Стоун. Але найголовніше – він не схожий ні на що інше. Це гарне кіно про любов, про те, як вільна жінка може змінити все довкола просто тому, що вона вирішила бути собою.

“Всі ми незнайомці”. 2024.

Самотній письменник знайомиться з мовчазним сусідом. Їх зближення стає поштовхом до подорожі не тільки емоційної, а майже містичної, повертаючи героя у дитинство.

“Всі ми незнайомці” не просто фільм про любов. Це історія про памʼять, втрату і ніжність, які ніколи не минають. Головний герой намагається навчитися жити теперішнім і водночас зцілити минуле. Кохання, що з’являється в його житті, ніби рятує його і допомагає впоратися з болем.

Режисер Ендрю Гейґ, який раніше зняв ніжну драму «45 років», створив фільм особистий. Часто здається, що він говорить не стільки про любов до когось, скільки про вміння прийняти себе. А вміння прийняти себе – це вміння і любити себе. Головні ролі виконують Ендрю Скотт і Пол Мескал обоє глибоко, без фальші. Їх герої не з великого кіно, а з реального життя: поранені, мовчазні, але здатні любити.

Цікаво що фільм знято за мотивами японського роману Таїчі Ямади «Незнайомці». Проте Гейґ по-іншому розкрив цю історію, спираючись на свій досвід — втрату батьків і прийняття себе як гомосексуала. Це зробило стрічку не адаптацією, а радше інтимною сповіддю.

У фільмі кохання не кульмінація, а процес. Не казка, а щось, що поступово проростає крізь біль. І саме тому це гарне кіно так щиро звучить.

“Мулен Руж!”. 2001.

У самому серці богемного Парижа молодий письменник закохується в зірку кабаре. Їхня історія розгортається під звуки найвідоміших пісень XX століття. Але навіть у найяскравішому шоу світу справжнє кохання не завжди має право на щасливий фінал.

«Мулен Руж!» – романтична драма, повна блиску, гротеску і сильної пристрасті. Режисер Баз Лурманн (відомий також за «Великого Гетсбі») перетворює класичну мелодраму на візуальну і музичну феєрію. Це фільм-оперета, де Елтон Джон і «Roxanne» звучать з новим поглядом. І водночас це трагедія, яка б’є в саме серце.

У головних ролях Ніколь Кідман і Юен Макгрегор. Їх пара вибухова й водночас тендітна. Кідман грає зірку, яка боїться справжніх почуттів. Натомість Макгрегор мрійника, готового пожертвувати всім заради любові. Їх голоси, погляди, навіть мовчання усе співає про те, що любов варта ризику.

Фільм був революційним для свого часу: мікс поп-хітів, театру, кіно і справжньої емоції. Він отримав 2 «Оскари» (за декорації та костюми), а Кідман була номінована за головну роль. Знімальний процес був складним. Актриса зламала ребро, Макгрегор співав майже без професійної підготовки, а зйомки тривали місяцями через хореографію і візуальні ефекти. Але результат по-справжньому чарівний.

«Мулен Руж!» нагадує що кохання – пісня, яку ми співаємо, навіть знаючи, чим вона закінчиться. Бо кохати значить жити на повну, хоча б на мить.

Любов найпростіша і найскладніша з тем в мистецтві. Вона виникає у метро, в кабаре, в паралельній реальності або в спогадах дитинства. Вона буває тихою, гучною, недосконалою, неможливою але завжди живою. Кожен з цих фільмів не просто романтична історія. Це спроба зрозуміти, що робить кохання справжнім.У «Коханому з майбутнього» це подорож героїв крізь час. У «Ла-Ла-Ленді» танець мрій і втрат. У «Вона» діалог зі світом, якого не існує, але який відчувається реальніше за все. «Бідолашні створіння» шокують, перевертають але показують, як любов може звільнити. «Всі ми незнайомці» рана, яка загоюється через дотик іншої душі. А «Мулен Руж!» любов як вистава, де найвища пристрасть і найглибший біль переплітаються у фінальному акорді. Ці фільми про кохання не дають універсальних відповідей. Вони лише відкривають серце. І, можливо, саме в цьому їхня магія.