Найкращі історичні фільми
Історичні фільми це більше, ніж просто показ подій минулого. Це можливість відчути атмосферу тієї епохи, зрозуміти вчинки людей того часу та побачити, як історія впливає на наше сьогодення. Нижче цікаві історичні фільми, які не просто передають атмосферу того часу, а й залишають слід у серці глядача.
“Оппенгеймер” (2023, реж. Крістофер Нолан)
Роберт Оппенгеймер фізик, якого вважають «батьком атомної бомби». Події охоплюють період від його студентських років до історичного рішення, що змінило хід Другої світової війни.
Крістофер Нолан не зняв звичайний байопік. «Оппенгеймер» кіно на стику психологічного трилера, політичної драми та філософської притчі. Його структура складна: монтаж складається з кількох рівнів, паралельних сюжетів і стрибків у часі. У фільмі фізика зіштовхується з етикою, а наукова еволюція з внутрішнім конфліктом людини. Замість пафосу – тривога, сумнів і відповідальність. Особливо вражає ідея показати катастрофу не як зовнішній вибух, а як внутрішнє руйнування людини, яку вважали героєм.
Над фільмом працювала вже знайома команда фільмів Нолана – оператор Гойт ван Гойтема та продюсерка Емма Томас. Головну роль Роберта Оппенгеймера зіграв популярний останнім часом – Кілліан Мерфі, який також отримав за цю роль “Оскар”. Другорядну роль та “Оскар” отримав Роберт Дауні мл. Також до акторської команди увійшли Емілі Блант, Метт Деймон, Флоренс П’ю, Рамі Малек, Кеннет Брана та Девід Дастмалчян.
“Вбивці квіткової повні” (2023, реж. Мартін Скорсезе)
Драма про серію реальних вбивств у 1920-х роках у США, коли корінний народ осейджів став жертвою змови білих колоністів після виявлення нафти на їх землях.
Скорсезе відводить увагу від традиційного образу «героя-детектива» і зосереджується на особистій трагедії, що торкається цілого народу. У фільмі присутня неймовірна увага до деталей побуту осейджів, реалістична мова, автентична музика та глибока емпатія до культури, як акт художньої справедливості. Фільм, хоч і візуально стриманий, однак справляє сильне враження, показуючи зло як щось звичайне, людське, і від цього воно здається більш страшним. Це фільм-прокляття для колоніального минулого Америки.
Фільм зрежисував вже культовий режисер Мартін Скорсезе, а оператором виступив мексиканець Родріго Прієто. Продюсерами фільму виступили Деніел Лупі (Нафта, Магнолія), Бредлі Томас (Тупий та ще тупіший) та сам Мартін Скорсезе. Акторський каст заповнили такі популярні актори, як Леонардо Ді Капріо, Роберт Де Ніро, Лілі Гладстоун, Джон Літгоу, Брендан Фрейсер та Джессі Племонс.
“Харакірі” (1962, реж. Масакі Кобаяші)
Самурай приходить до клану, щоб просити дозволу на ритуальне самогубство харакірі. Але за цією заявою криється дещо більше, ніж здається на перший погляд.
«Харакірі» виклик традиційній японській ідеології. Кобаяші не просто розвінчує романтичний образ самурая, а буквально “здирає” маску з феодального лицемірства. У час, коли Японія намагалася створити міф про славетне минуле, Кобаяші демонструє, що за «честю» стоїть страх, за «порядком» – байдужість, а за «системою» ховається жорстока бюрократія. Фільм візуально — справжній шедевр: чорно-біла палітра підкреслює моральну невизначеність, а гра Накадая додає персонажу глибини, що навіть для класики рідкість. Це антисамурайське кіно, який залишається актуальним у суспільствах, де людина стикається з бездушною системою правил.
Режисером фільму виступив японський класик “золотого століття” японського кіно – Масакі Кобаяші. Оператором виступив Йошіо Міяджіма, який працював над фільмами Кобаяші. В головній ролі виступив один з кращих японських акторів усіх часів – Татсуя Накадая.
“Фаворитка” (2018, реж. Йоргос Лантімос)
При дворі королеви Анни розгортається інтрига між двома жінками, які борються за її увагу і вплив.
Лантімос бере класичну королівську драму і перевертає її з ніг на голову. Історія перетворюється на фарс, але за іронією ховається глибока емоційна правда. Камера рухається в стилі «риб’яче око», деформуючи простір, щоб показати внутрішню спотвореність героїв. Кожен кадр стилізований, костюми розкішні, але за формою завжди стоїть зміст: влада – завжди гра, а ті, хто програв, залишаються в тіні. Це історичне кіно не намагається бути правдивим, але досягає сильної емоційної правди через гротеск. іронічне, болюче і дуже сучасне.
Йоргос Лантімос, який останнім часом почав набирати популярність, виступив режисером і продюсером фільму. Оператором фільму став Роббі Раян, який згодом почав більше працювати з грецьким режисером. Ну а продюсерами виступили друзі Лантімоса, які вже не вперше беруть участь у реалізації його фільмів.
“Щедрик” (2023, реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко)
Місто в Західній Україні під час Другої світової війни. Три родини українська, польська та єврейська співіснують поруч, поки історія не змінює правила гри.
«Щедрик» це голос тих, кого рідко чують в історичному кінематографі. Тут немає великих генералів і фронтових стратегій. Тут є матері, діти, звичайні люди, які намагаються жити в епоху зради, арештів і зникнень. Фільм не зосереджується на героях, а показує війну через прості, але важливі рішення — кого врятувати, кому довірити дитину, кого сховати. Символіка інтернаціональної різдвяної пісні «Щедрик» тут перетворюється на символ пам’яті про втрати та надію. Українське історичне кіно, яке говорить мовою людяності, а не пропаганди.
Режисеркою фільму виступила Олеся Моргунець-Ісаєнко, а оператором Євгеній Кирей, який відомий своїми історичними роботами. Продюсером фільму виступив Артем Колюбаєв, чиї останні фільми стають популярними у всій Європі. В ролях виступили українські актори Яна Корольова, Андрій Мостренко, Анастасія Матешко, Андрій Ісаєнко та Віктор Жданов. Також у фільмі зіграв польський актор театру та кіно – Мирослав Ганішевський.
Усі ці фільми дуже різні. Одні показують глобальні події, інші особисті драми. Одні зняті на плівку, інші з використанням експериментальної оптики. Але всі вони доводять: історичне кіно не про минуле. Це про теперішнє, яке потребує пам’яті. Це про нашу здатність вчитися, співпереживати, розуміти. Історія не буває сухою, коли її розповідають з душею. Саме тому ці стрічки варто не лише побачити, ними варто прожити.
